“Господь тримає двері для Євангелія через телебачення відкритими і сьогодні”: Тарас Сень, проповідник з 17-річним досвідом співпраці зі ЗМІ 

Про важливість присутності проповідників на світських телеканалах, як їм туди потрапити і які виклики прийдеться прийняти на шляху від церковної кафедри до високої сцени у ЗМІ для проповіді Євангелія. Поділився власним досвідом в інтерв’ю директор місії “Христос є відповідь” і пастор однойменної церкви у Рівному Тарас Сень.

На каналі “Ритм” у Рівному

Наскільки важлива присутність церкви в особі проповідника (пастора, служителя) у ЗМІ, зокрема, на ТБ? 

За радянські часи церкву позиціонували як таку, що знаходилася поза суспільством, і була другорядною. З таким мисленням ще й сьогодні живе чимало людей в церквах. 

Коли в ЗМІ присутні християни, а особливо служителі, то це говорить про рівність церкви з усіми іншими інституціями. Пастори і проповідники через ЗМІ нагадують про Христа, це можливість говорити Слово Боже назагал. 

Ви ведете церкву у місті Рівне вже 8 років. Які тенденції серед ваших колег, пасторів, ви спостерігаєте щодо інтеграції церкви в ЗМІ вашого регіону?

Коли я починав працю в Рівному, то Бог зразу відчинив двері у ЗМІ. Я пішов на телебачення, домовився про час. Далі мене знайшли редактори з місцевого журналу, запропонували співпрацю. Я сам став виходити на місцеві газети. 

Потім моя програма з’явилася ще на одному телеканалі. Сьогодні додалися ще авторські радіопрограми.  

На початку мого служіння в Рівному на місцевому телебаченні було декілька проповідників. Перед останніми виборами програми протестантських проповідників, серед них був єпископ, який проповідував на телеканалі вже 15 років, закрили через невідповідність концепції. Тоді я чудом залишився вести передачу на місцевому ТБ. 

У студії радіо Itv

В минулому році  в Рівному відкрилось радіо, і мені подзвонив директор, колишній директор одного з телеканалів і попросив, щоб я почав там програму.

Я довгий час відмовляв, бо в мене багато інших справ. Разом з тим пропонував пасторам Рівного, чи хотів би хто з них піти на радіо проповідувати. 

Ніхто ініціативу не проявив, тому я все ж вирішив сам записати програми. Вже, до речі, тридцять дев’ять програм записано. 

Тобто є пасивність з боку церкви відносно ЗМІ. Максимум, скажем, праця зі ЗМІ – це свої видання, своя газета, свій ютуб-канал тощо. Це добре, але люди світські не так часто цікавляться християнськими ЗМІ. 

Ще за часи служіння на Луганщині ви активно залучали регіональні ЗМІ до співпраці. Це був ваш перший досвід? Поділіться, як ви починали співпрацю зі телеканалами тоді?

Пам’ятаю, тоді проходив по місту і побачив телеканал. Подумав, що було б чудово, якби християнські програми виходили на світських телеканалах. Я писав служителям щодо співпраці, але відповіді не отримав. А в мене серце горіло цим. 

І одного разу вдома я молився і зрозумів, що Бог хоче, щоб я почав цю справу – співпрацювати з ТБ. 

Запис телепрограми на Луганщині

Мені, скажімо, важко було переламати себе. Для мене телебачення – це було щось недосяжне. Але я почав діяти: пішов на телеканал, дізнався вартість. А в мене ж ні досвіду, ні камер, ні фінансів: нічого не було… Але Бог допоміг знайти фінанси. 

Так я став записувати програми спочатку на Луганщині, а тепер і в інших областях. Я вірю і бачив, що в цій справі просто була рука Божа зі мною. 

По-перше, мені Бог допоміг зробити крок в цьому напрямку. По-друге, дуже було багато повстань. Наприклад, головний православний батюшка в місті Свердловську, де я починав, ходив до мера міста і тиснув на нього, щоб мене вигнали з телебачення. Він тиснув на директора телебачення… було багато шуму. 

Атеїсти піднімали голос, мовляв, що це таке? Сектантів пустили на телебачення!? Але Господь Бог двері відкрив. Так продовжувалося дев’ять років, поки сепаратисти не прийшли в місто. 

Скажіть, умовою потрапити на ТБ є оплата часу? Які ще вимоги?

Регіональні телеканали, звичайно, зацікавлені у фінансах. Але телеканал будь-кого і з будь-чим не може пустити, тому що це їхній імідж, про який вони дбають. 

Не скажу, що я великий оратор, але в мене є теологічна освіта. Я закінчив Біблійний інститут, далі навчався в Острозькій академії на спеціалізації “Релігієзнавство”, працював над вмінням проповідувати. Вчився, наскільки міг, щоб говорити перед камерою. Завжди є психологічне напруження, коли стоїш перед камерою, але треба по мірі сил працювати над собою. 

Багато людей не хочуть йти в ЗМІ, тому що вони не мають досвіду, бояться. А треба переступити через себе. Багато хто обмежується проповіддю в церкві, тому що в церкві набагато легше проповідувати, ніж на камеру. І є просто чимало лінивих людей. 

Не всі хочуть бачити і не всі бачать виконання Великого доручення Христового – іти в світ, а не закритися в Церкві і проповідувати один одному. І добре, коли на вулиці проповідують, але телебачення – це рівень повище.

Якщо взяти, наприклад, в Рівному, мені Бог відкрив двері на головний телеканал, це найвища сцена в Рівненській області. Тобто я досягав людей за сто кілометрів в багатьох селах. І багато свідчень чув про те, що люди прийшли до віри, покаялися в церкві, хтось почав читати Біблію.

Від служителів чув, що до їхніх церков люди прийшли, які довший час слухали телепрограми. Згадую в Рівному на одному телеканалі три чи чотири рази на тиждень виходила моя програма, бо час у них коштовував дешево. В місяць я платив всього 60-70 доларів, майже безкоштовно. 

Тоді я пропонував і іншим служителям піти на цей телеканал. Ніхто не захотів. 

В церквах, де більше десяти проповідників, люди стоять в черзі, щоб проповідувати з кафедри…А йти до людей? Ніхто не захотів. Така, на жаль, правда.

Як пастору (служителю) без досвіду почати співпрацю з місцевими ЗМІ? Надайте рекомендації новачкам в цій справі.

Я порадив би в першу чергу молитися, шукати Бога, щоб прийшло від Нього розуміння, що Господь посилає туди. 

З іншого боку, не треба в впадати в крайнощі, чекаючи, що ангел з неба прийде. Інколи бачиш відкриті двері, з’являються добрі люди на шляху – дій. Бог по-різному говорить. Але якщо ми щирі перед Ним і готові робити кроки віри, працювати над собою, Бог дасть нам розуміння рухатися в тому чи іншому напрямку далі.

На молитовному зібранні в церкві “Христос є відповідь” (Рівне)

Я вважаю великим недоопрацюванням в церквах те, що не моляться за ЗМІ. Ми в церкві роками конкретно на молитовних зібраннях молимося за ЗМІ в Рівному, за ЗМІ в Україні, перераховуючи їх назви. Молимося за власників, журналістів, ведучих. В церквах це треба відроджувати. Пройде час і Господь змінить ситуацію, і по молитвам будуть відкриті двері для проповіді Євангелія. 

По-перше, треба молитися за працівників ЗМІ, тому що вони звичайні люди, за яких Христос помер. Їм треба спасіння. А по-друге, саме вони формують думку суспільства наряду із закладами освіти. 

Тому тим, хто хоче йти в ЗМІ, треба молитися, шукати Божого лиця, щоб Бог йшов попереду і відкрив двері, бо не все так просто. 

По-друге, треба розвивати свої професійні навички, вчитися, здобувати освіту, працювати над промовою, піти на курси. 

Звичайно, за все срібло відповідає. У ЗМІ не завжди є гроші і вони хочуть, щоб їм платили. 

Не треба чекати, що додому приїдуть і зніматимуть на камеру. Це має бути наша зацікавленість, ініціатива: ми йдемо у ЗМІ і пропонуємо свої послуги. 

Далі важливо говорити зрозумілою мовою для людей світських, не церковною. Піднімати актуальні для суспільства теми, щоб була відповідь на проблеми. Але в центрі наших промов має бути Євангеліє. Бо інколи християни, я так спостерігав, ведуть програми більш соціальні, ніж духовні. 

Звичайно, різні програми можуть бути, але я розумію потребу в суспільстві і від Бога маю побудження, про що б я не проповідував, в мене завжди звучить “Христос”, “спасіння”, “віра”, “життя вічне” – як це отримати? Тобто – головні моменти з Божого Слова. 

І важливо, звичайно, будувати стосунки з працівниками ЗМІ. Наприклад, 6 червня – День журналіста. Я купив торт, пішов, привітав. Пасха, Різдво – привітав. І, до речі, було декілька років тому в Рівному мене телеканал вітав по телебаченню з днем народження і ставили християнські пісні. Що цікаво, мера так не вітають і депутатів. А чому вони так робили? Тому що я їх так само вітав у передачі на замовлення. 

Благодійний табір в Карпатах від CITA для представників ЗМІ

Також добре, якщо церква проводить якусь благодійну акцію, захід, можливо, табір дитячий, допомога переселенцям, кликати світські ЗМІ. І ми так не раз робили. 

Десь їдуть вони, десь я щось плачу або сам привожу знімальну групу на подію. Але в ЗМІ потрапляє інформація, люди світські дивляться новини, що церква робить. 

А якщо показують по телебаченню, так багато людей думають, значить не секта, нормальні люди. 

Наприклад, на Луганщині, ми проводили дитячий табір, і я домовився з телебаченням. Вони відзняли, показали. І це був шок для людей в районі, бо ніхто раніше безкоштовний табір для дітей там не проводив. 

Якщо до того сюжету я ходив в навчальні заклади і просився, щоб мені дозволили лекції проводити, мене пускали, але дивилися зверху вниз. 

А після того, як я почав вести програми на телебаченні і в новинах побачили, що ми робимо, то ставлення в навчальному закладі змінилося на краще. 

Сьогодні ви я к пастор проповідуєте на декількох місцевих телеканалах в різних регіонах. Розкажіть, в яких саме і що за програми виходять? 

На даний момент я веду програму на телеканалі TVі. Це найкрутіший телеканал в Рівному. І ті самі програми, ми пересилаємо на Тернопільський обласний канал, “Тернопіль 1”, на Хмельниччину на два канали (33 канал і ТВ7+).

Ці ж програми ми перекладаємо на монгольську мову і в Монголії їх показують на національному каналі вже другий рік. 

Запис телепрограми “Христос є відповідь”

Раніше я працював на каналі “Рівне 1” і вів дві програми “Як говорить Біблія?” та “Христос є відповідь”, куди я більше запрошував гостей. 

Зараз моя програма називається “Добра новина”, на каналі iTV.  На каналі “Рівне 1” змінився власник і мені відмовили в програмі.

Але канал iTV досить потужний, має багато гарних працівників. І в якійсь мірі мені трохи легше, бо різні програми, якщо роками вести, то це важка праця, адже крім телебачення, в мене багато інших завдань.

Чи відомий вам рейтинг ваших програм? Наскільки населення України зацікавлене в подібних програмах?

В мене нема інформації, який відсоток населення дивиться. Я питав на телеканалах, вони кажуть це можна зробити, але то складно. 

Але мені казали самі журналісти зі світських каналів, що левова частка рівнян мене знають, тому що за 8 років дивились програми багато людей. 

Я чимало чув свідчень про те, що люди прийшли до Бога, почали читати Біблію після цих програм. 

Хтось читати не може чи інвалід вдома сидить, на телепрограму чекає. Багато таких свідчень я чув. І навіть те, що в мене скрізь в Рівному впізнають, коли випадково зустрічають. 

На сьогоднішній день на чотирьох обласних каналах в Україні і в Монголії в місяць виходять більше 60 програм (це з повторами). А був період, коли 100 телепрограми на місяць виходило на різних каналах. 

До повномасштабного вторгнення росії в Україну на Луганщині програми виходили на телеканалі ІРТА. І в Рівному, був час, коли у мене було три телепрограми на двох каналах, кожен день як мінімум одна, а то й дві програми виходили в ефір, то ми так наповнювали суспільство Словом Божим через телебачення. 

Загалом з 12 каналами я працював в Україні і з одним в Монголії, також із телеканалами в Ефіопії.

Відомо, що час на ТБ не безкоштовний? Наскільки це реально пасторам бути на телебаченні, коли бюджет церков не завжди дозволяє?

Вважаю, що при бажанні і за Божого сприяння можна. Колись я ще був студентом і мав їхати на місію після Біблійного інституту, Бог Духом Святим сказав, щоб я їхав. Біблія говорить, що Бог дає насіння тому, хто сіє.  

Той, хто сіє, це той, хто має бачення. Якщо взяти фермера, він бачить два гектара землі і в нього плани засіяти його зерном. Бог дає людині з баченням все необхідне. 

Але часто бачу служителів, які кажуть, що вони щось не роблять через нестачу грошей, і це правда. Я багато речей робив в житті, в мене так само, як в інших, не було ні грошей, ні помічників, ні досвіду. Але в мене було бажання. 

Бували періоди, що я навіть перед телеканалами мав борги, щоб продовжувати програми. Бог допускав такі моменти і дивився, як я себе вестиму. Але в мене було велике бажання, і я молився про це. 

Запис першої програми на телеканалі Рівне-1

Скільки коштує ефір? По-різному, це залежить від телеканалу: районний, обласний чи всеукраїнський. По-друге, в який час виходять програми: в прайм тайм чи в інший час. Це все суттєво впливає на ціну. Але в моєму випадку (я багато років цим займаюсь) я бачив милість Божу, що Бог схиляв серця людей. 

Ось, наприклад, як почалася співпраця у Рівному на телеканалі? Пройшло десь півтора місяці, як ми почали церкву, і на одній з ранкових молитов з командою я в дусі відчув, що Бог хоче, щоб я співпрацював з телебаченням. У друга я дізнався про телеканали в місті, знайшов їхні телефони в інтернеті, домовився про зустріч. Коли їхав на зустріч, молився: “Господи, будь при устах моїх, дай мені сказати такі слова, щоб спрацювало”. 

Я розповів про те, що сам з Рівненщини, служив багато років на Донбасі, де співпрацював з місцевим телебаченням, був у полоні.

Коли вони почули, що я в полоні був, то я для них герой, мене за копійки пустили на телеканал. Я сам здивувався. 

В мене ні фінансів великих не було, ні камери, ні студії, ні операторів. Я в них записував програми, вони мені допомогли заставку зробити. 

Мені ще й було складно українською мовою говорити, бо я ж до цього говорив російською, коли проповідував на Донбасі, старався перелаштуватися, і з Божою допомогою вийшло.

Тобто головне це бажання самого пастора?

Бажання, в першу чергу, і далі старання. І, звичайно, з Богом рухатися, щоб відчувати, куди Господь Бог веде. Хто щиро це робить, Бог дає відчуття, як рухатися. Інколи треба діяти по принципу відкритих/закритих дверей. Також Біблія каже, що Бог дає мудрість.  

Інколи у мене бували ситуації, коли я не знав, як вчинити, як сказать і куди йти. Я, як дитина мала, молився, і просив у Бога мудрості. Потім приходило розуміння, як і що зробити. 

Якщо покладатись на Бога і шукати Його, Він дасть відповідь. А якщо покладатися на свій розум так, без Бога, то можна впертися в закриті двері і далі руху не буде. 

До речі, я таку річ скажу, що за весь час, а це сімнадцять років, як я на телебаченні проповідую, окрім проповіді по прямій, я кажу про віру, покаяння, вічне життя, пекло, спасіння, я не раз в ефірі молився і запитував: хто хоче помолитися молитвою покаяння разом зі мною. 

Я розумію, що серед глядачів є багато атеїстів, інших людей, яким це не подобається, але Господь тримає двері для Євангелія через телебаченння відкритими і сьогодні. 

І можна собі уявити: в якомусь селі людина п’є каву, ввечері включила телевізор і чує: “якщо ви хочете отримати спасіння…, Христос, віра, покаяння…помоліться”. Людина може отримати спасіння.

Знаю, що ви закінчили на одному зі світських телеканалів курси ведучого. Наскільки канали відкриті до навчання проповідників?

Вони так заробляють фінанси, це перше. А друге, вони виявляють здібних людей, щоб потім запросити до себе на канал. Будь-хто може заплатити гроші за курси і вчитися. Вони не питають, чи проповідник, чи хто. Курсів багато і по коштах дуже доступні.

Під час навчання на телеканалі 1+1

Курс, який я проходив, – “Робота ведучого в кадрі”, але є різні напрямки. 

На цих курсах просили розповісти коротко про себе, про причину навчатися. Я тоді сказав, що сам – проповідник по телебаченні, але пройшов рівень покращити свій. І вважаю, що людям потрібно Слово Боже, щоб зцілювалися сім’ї, душі, життя. 

Мені ніхто не перечив, бо всі розуміли, що воно так і має бути. Бо чистого і Божого мало в світських ЗМІ, багато хто потребує Бога. 

Наскільки легко чи важко співпрацювати зі світськими телеканалами з огляду на те, що про Благу Звістку на них зазвичай не йдеться?

Я звик завжди робити все через молитву і пошук Бога. Починаю діяти тоді, коли відчуваю, що Він мене веде в певному напрямку. І тоді маю успіх в цьому. Перевіряю, чи відкриті двері кудись. Якщо ні, то знаю, що будуть відкриті інші. 

Наприклад, в Рівному я почав вести програму, через декілька місяців вийшов на Житомирський обласний канал, а потім – на Хмельницький обласний. 

Два роки я проповідував на телеканалі в Житомирській області. Можна йти далі, в Україні багато різних телеканалів, але на це треба час і фінанси. 

Якби я тільки цим займався, то ми більше просунулись на телеканалах, але й є чимало інших добрих справ. 

Ще раз хотів би наголосити, що важливо церкві бути в світських ЗМІ. Це можливо і там, де навіть зачинені двері. Треба пам’ятати слова Христа. Він сказав, що якщо Він відкриє двері, ніхто не закриє. Тому, якщо двері закриті, то брати пости, молитися, щоб Господь відкрив для просування Євангелія, і Господь Бог зробить свою справу.

Дякую за бесіду. 

Пресцентр місії “Христос є відповідь”.