Пані з лампою. Історія Флоренс Найтінгейл, засновниці сестринської справи
12 Травня 2025
“Царство Боже всередині нас, але ми повинні досягнути його й зовні”
Флоренс Найтінгейл (1820-1910)
Витончена англійська леді, яка стала доглядальницею за бідняками в лікарнях. Перша дослідниця та засновниця сучасної сестринської справи. Жінка, яка добровільно присвятила все своє життя хворим та пораненим. Завдяки їй відбулися докорінні зміни санітарних умов в лікарнях і військових шпиталях.
Вона розробила і запровадила інноваційні підходи по догляду за хворими, якими сьогодні користується весь світ. Вона назавжди змінила уявлення про лікарняну справу. Вираз “сестра милосердя” саме через неї набув значущості.
Флоренс Найтінгейл. Все своє життя служила нужденним людям, адже вважала, що справжня віра повинна проявлятися в любові до інших.
Боже провидіння
“Ти маєш зробити щось дуже важливе, і цього не зможе зробити ніхто, крім тебе”, – почуті під час прогулянки садом слова закарбувалися в серці 17-річної Флоренс як поклик від Бога. Відтоді дівчина не припиняла міркувати, що саме вона має зробити?
Через шість років під час благодійного візиту до лікарні молода жінка вперше зіткнулася з жахливою реальністю життя хворих бідняків. Те, що вона побачила, глибоко вразило її: нестерпний сморід, п’яні доглядальниці, які були неспроможні надати допомогу, переповнені палати, де поруч перебували як заразні, так і незаразні пацієнти. Саме тоді, в цьому потрясінні, вона зрозуміла відповідь на запитання, яке не давало їй спокою: “Доглядати хворих! Ось, чим я маю займатися”.
Історичний контекст
Вікторіанська епоха Англії 19 століття являла собою ідеальний приклад патріархального суспільства. Життя британських підданих жінок було визначено ще до їх народження. Майбутня леді спочатку мала оволодіти складними нормами етикету, а потім без зволікань вийти заміж, щоб народжувати дітей. Працювати? О, ні! Британські аристократи таврували таку жінку невдахою — в неї або збанкрутів чоловік, або раптово помер, залишивши сім’ю з боргами. А якщо дівчина зовсім не виходила заміж, вважалося, що вона стара діва, хоч їй могло бути не більше 25 років.
Початок шляху
“Найскладніше – вирішити діяти, все інше – наполегливість”. Флоренс Найтінгейл.
Флоренс Найтінгейл з’явилася на світ у родині британських аристократів у 1820 році. Її батьки, заможні та освічені, побралися у 1818 році й вирушили в тривалу мандрівку Італією. Першу доньку народили в Неаполі, а другу — у Флоренції. Імена своїм дітям батьки дали символічні, на честь міст їхнього народження. Так наймолодша Найтінгейл стала Флоренс.
Вона отримала гарну освіту: володіла літературою та п’ятьма іноземними мовами, вивчала математику, історію, живопис, музику. За загальноприйнятими нормами того часу юній леді залишалося знайти гідну партію і вдало вийти заміж. І така нагода в неї була.
Політик і поет Річард Монктон Мілнс виявився наполегливішим. Але після дев’яти років його залицянь Флоренс відмовилася побратися з ним попри свою закоханість. Вона була переконана в тому, що заміжжя може завадити їй виконати своє призначення.
Флоренс вважала, що звичайне життя заможної леді було нудним та марним. Вона ж гостро відчувала потяг допомагати хворим та прагнути усунути причини, які примушували їх безглуздо страждати. Вона часто відвідувала хворих мешканців свого маєтку, приносила їм їжу, міняла постільну білизну.
Англійські лікарні вікторіанських часів були жахливі: брудні і недоглянуті. Хворих майже не лікували, не мили, доглядальницями працювали ті жінки, які вже ніде не могли влаштуватися. Серед них часто зустрічалися жінки з кримінальним минулим, які вийшли з в’язниць, жінки легкої поведінки, алкоголічки.
Люди вищого класу суспільства не ходили до лікарень, вважаючи, що це наділ жебраків, вони лікувалися тільки вдома. Лікарні існували для незаможних, яким не було більше куди звернутися.
“Я хочу стати доглядальницею” – таку заяву зробила Флоренс своїм рідним.
Батьки і старша сестра були обурені такою поведінкою, яка “не личила справжній леді”.
Містер та місіс Найтінгейл прикладали всіх зусиль, аби відвернути свою Флоренс від обраного шляху, але ані подорожі, ні світські бали не допомогли.
Переломний момент
“Хвороба – справа серйозна, тому легковажне ставлення до неї – не можна вибачити. Треба любити справу догляду за хворими, інакше краще вибрати іншу діяльність”. Флоренс Найтінгейл.
Подорожуючи Єгиптом та Європою, де вивчала справу догляду за хворими, на практиці вона побачила, як дотримання норм чистоти та режиму харчування пацієнтів підвищують їх шанс одужати. Флоренс підсумувала, що сестри-католички у Франції та монахині протестантських церков у Німеччині у справі догляду за хворими були набагато досвідченішими, ніж англійські медсестри.
Флоренс вразив той факт, що у місті Кайзерверт, біля Дюссельдорфу, існував Німецький Інститут Дияконис. Це перший навчальний євангелічний заклад з підготовки сестер милосердя. За його зразком в Німеччині згодом виникло до 80 подібних закладів.
Його засновником був пастор лютеранської громади Теодор Фліднер. Його власний шлях догляду за хворими розпочався з приватної історії, коли він у 1833 році піклувався про самотнього ув’язненого, який оселився у його літній хатині. Після цього досвіду Фліднер створив першу лікарню на 100 ліжок.
В 1851 році Флоренс пройшла чотиримісячні курси медичної підготовки в Інституті Дияконис. Ця практика лягла в основу її подальшої діяльності з догляду за хворими.
Через два роки, коли їй виповнилося 33, з дозволу батька Найтінгейл зайняла посаду суперінтенданта в Інституті догляду за хворими жінками в Лондоні. Там лікувалися домашні вчительки, які працювали в багатих сім’ях.
Батько Флоренс надав їй річний дохід у розмірі 500 фунтів стерлінгів (приблизно 65 000 доларів США на рік), що дозволило їй жити комфортно та продовжувати справу свого життя.
Кримська війна (1853-1856)
“Усі хворі обертаються обличчям до світла, подібно до рослин, що повертають завжди до світла листя і квіти. У приміщенні має панувати ідеальна чистота, для чого підлогу слід протирати мокрою, а не сухою ганчіркою, натирати її воском, крім того, вибивати килими – справжні розсадники бруду.
Самого хворого, зрозуміло, слід періодично мити: тремтить він часом не через лихоманку, а через не змінену вчасно білизну. Годування потрібно суворо регламентувати: навіть запізнювання на десять хвилин може спричинити затримку в перетравленні їжі на кілька годин”. Флоренс Найтінгейл.
У 1853 році Англія і Франція вступили у війну проти російської імперії на боці Османської імперії. До Британії надходили повідомлення про жахливі умови утримання поранених у військовому шпиталі у Скутарі (сучасний Ускюдар, провінція Стамбула).
Флоренс Найтінгейл разом з 38 жінками-медсестрами прибула до військового шпиталю, де не вистачало ліків, нехтували гігієною, продукти харчування були зіпсовані, поширювалися масові інфекції, багато з яких ставали смертельними.
Тисячі поранених з необробленими ранами лежали у власній крові та екскрементах на солом’яних матрацах, повних клопами. На ніч військові лікарі залишали хворих у непроглядній пітьмі шпитальних коридорів; пораненим не вистачало доглядальників.
Але ні Найтінгейл, ні її медсестри-добровольці не були допущені до поранених. Все, що вони могли робити з дозволу військового командування, це підносити солдатам їжу, шити та набивати соломою матраци для них.
Армійські офіцери обурювалися тим, що за пораненими чоловіками будуть доглядати жінки! Вороже налаштовані та брутальні, вони наполягали на тому, що військовий шпиталь – не місце для жінок.
Але Найтінгейл ніколи не здавалася. За підтримки військового міністра, з яким мала дружні відносини, та через свій “залізний” характер невдовзі вона досягла значних успіхів.
Для прання були придбані великі котли, для ремонту приміщень під палати вона найняла більше 200 робітників, а також домовилася, щоб солдати могли надсилати свою платню сім’ям, сама писала підтримуючі листи сім’ям військових.
В шпиталі вона організувала читальний зал. А з Лондона викликала відомого французького шеф-кухарю Алексіса Соєра, який готував для поранених корисну і калорійну їжу. Поранені чоловіки мали радість, коли сестри читали їм, або просто розмовляли з ними.
Найтінгейл встановила традицію вночі запалювати ліхтар та ходити між хворими, аби вони не лякалися темряви.
“Вона є “янголом-служителем” без жодної перебільшення в цих госпіталях, і коли її струнка постать тихо ковзає вздовж кожного коридору, обличчя кожного бідолахи пом’якшується від вдячності при її вигляді. Коли всі медичні працівники розходяться на ніч, а тиша й темрява опускається на ті милі лежачих хворих, її можна спостерігати саму, з маленькою лампою в руці, яка здійснює свої самітні обходи”.
Так писала про Флоренс свого часу газета “Таймс”, після чого її стали називати “Пані з лампою”.
Остаточною перемогою Флоренс стала санітарна команда, яка прибула з батьківщини до Ускюдару. Санітари прибирали шпиталь, включаючи і стічний колодязь.
Про найголовніший результат її зусиль говорила невблаганна статистика. У 1855 році процент померлих рекордно зменшився – з 42% у лютому до 2% у червні того ж року.
На передовій Флоренс захворіла кримською лихоманкою. Майже два тижні вона боролася за життя. Вся Англія, від королеви Вікторії до солдата, молилися за її одужання.
Своїй національній героїні британці зібрали більше 40 тисяч фунтів стерлінгів. Ці кошти пізніше були витрачені на поранених та навчання і підготовку сестер милосердя.
Вона перемогла хворобу, але її здоров’я було сильно підірвано: до кінця життя вона залишилася напів інвалідом.
Після закінчення війни в 1856 році Флоренс Найтінгейл інкогніто повернулася до Англії, аби уникнути зайвої уваги, і обрала тихе життя у родинному будинку.
Спадщина Найтінгейл
“Якщо вам потрібна щоденна прибиральниця, можете найняти її. Догляд за хворими – це професія; медсестра не повинна займатися нічим іншим, окрім догляду за хворим”. Флоренс Найтінгейл.
Решту 50 років свого життя вона присвятила просуванню лікарняної реформи щодо адміністрування та медсестринської справи.
1860 року вона заснувала школу медсестер у лікарні св. Хоми в Лондоні. Скромна співчутлива жінка, сповнена Христовою любов’ю перетворила діяльність, яку зневажали, на престижну професію по догляду за хворими, піднявши її до небаченого рівня та високої кваліфікації. Тисячі шкіл на системі Найтінгейл були засновані по всьому світу.
Одним із найвидатніших досягнень Найтінгейл було введення в 1860-х навчених медсестер до будинків праці у Британії. Таким чином, хворими жебраками більше не опікувалися інші працездатні жебраки, а спеціально навчені і кваліфіковані медсестри.
У 1870-х роках Найтінгейл стала наставницею Лінди Річардс, “першої медсестри в Америці”. Повернувшись до Сполучених Штатів, Річардс стала піонером медсестринства у США та Японії.
“Коли Найтінгейл починала, не було такого поняття, як догляд за хворими. Персонаж Діккенса Сара Ґемп, якій більше подобалося пити джин, ніж доглядати за своїми пацієнтами, була лише невеликим перебільшенням.
Лікарні були місцями останньої надії, де на підлозі лежала солома для вбирання крові. Флоренс змінила догляд за хворими, коли повернулася з Криму. Вона мала доступ до людей на високих посадах і використовувала його, щоб досягти результатів. Флоренс була впертою, самовпевненою та відвертою, але вона мала бути такою, щоб досягти всього, що вона зробила”, – розповіла директор музею Флоренс Найтінгейл Керолайн Ворінгтон.
Останні 14 років життя пані Найтінгейл була прикута до ліжка і майже втратила зір. Попри проблеми зі здоров’ям вона продовжувала працювати за допомогою секретаря та особисто приймала відвідувачів, які приходили до неї за порадою.
У 87 років міс Флоренс Найтінгейл стала першої жінкою, яка отримала нагороду за заслуги від короля Едуарда VII.
Пані з лампою залишила цей світ в Лондоні уві сні у серпні 1910 року.
Нагорода імені Флоренс Найтінгейл
Кожні два роки 50 найкращих сестер отримують медаль імені Ф.Найтінгейл “За істинні милосердя і піклування про людей”, засновану у 1912 році. Це найвища нагорода для сестер милосердя.
Її отримують жінки, що відзначилися під час війни і у мирний час хоробрістю й винятковою відданістю пораненим, хворим, людям з інвалідністю або тим, чиє здоров’я було під загрозою.
Медаль вручається і посмертно, якщо номінантка загинула при виконанні свого обов’язку.
У 2011 році цією медаллю була нагороджена медсестра Людмила Власова з м. Єнакієве Донецької області за порятунок шахтарів при аварії на шахті ім.К.Маркса 8 червня 2008 року.
За сто років 24 медичні сестри з України були нагороджені цим орденом.
Медаль присуджують у день народження Флоренс Найтінгейл – 12 травня, коли увесь світ відзначає Міжнародний день медсестри.
Як перетворити та реформувати непрестижну професію | Флоренс Найтінгейл.
Серце, віддане людям… Флоренс Найтінгейл
Підготовлено пресцентром місії CITA.