“Оселя надії”: як молодь стає місіонерами в хабі на Харківщині

“Home of hope” або “Оселя надії” – це хаб, який з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну прийняв більше тисячі вимушених переселенців з Харкова. Хоч і без належних умов, але люди змогли отримати першу необхідну допомогу і слово надії після пережитого шоку від війни. 

Сьогодні хаб продовжують облаштовувати, готуючись до чергової хвилі переселенців. 

Але в нього є ще одна роль. 

Він приймає команди молодих християн з Рівненщини, які завдяки досвідченому служителю з Харківщини та євангелізаційній праці зростають в зрілих місіонерів. 

Для молодих служителів на один місяць хаб перетворюється на місіонерсько-волонтерську базу.

Сергій Тюріков, місіонер CITA з більш ніж 10-річним досвідом роботи в глибинках Харківщини та пастор помісної церкви в одному з сіл Краснокутського району опікується такою молоддю. 

“Молоді служителі тут розвиваються, ростуть. Вдома знають дорогу з дому у зібрання і з дому в Польщу, щоб заробити гроші. А на Харківщині безліч доріг: до інвалідів, до самотніх, до невіруючих, постраждалих від війни, переселенців, у місця, де були бойові дії тощо. Вони самі кажуть, що коли приїжджають з Харківщини, то запалюються до служіння Господу”, – розповів місіонер Сергій. 

“Коли приїжджаю туди (на Харківщину – прим.ред.), то стаю духовно сильнішим, відчуваю Божу присутність над собою. В мене є бажання служити Господу, допомагати, і поки є можливість, то хочу використовувати цей час, щоб прославлялося Господнє ім’я”, – поділився Андрій, волонтер з Рівненщини. 

Сергій помітив, що багато людей потребують духовної підтримки – щоб їх вислухали, помолилися за них: 

“Я практикую сповідь у своєму служінні. Іноді людям потрібно комусь відкрити серце для Господа, отримати настанови і молитву. Багато молоді потребували цього, а не могли відкритись комусь з певних причин, і треба їм було зробити це тут. Я знаю декількох молодих людей, які тут звільнилися від гріхів та Бог хрестив їх Духом Святим. В першу чергу я наголошую на те, що ми як служителі маємо звершувати роботу в святості, в чистоті, тому приділяю час молитвам, вивченню Слова Божого, щоб більше перебувати не в фізичних справах, а у Слові Божому, і зміцнюватися”.

Місіонери-волонтери з Рівненщини допомагають людям у селах, роздаючи хліб, одяг, християнські газети та календарі, а також окуляри для літніх. Вони розвантажують фури з гуманітарною допомогою, сортують її на базі хабу та розвозять буржуйки. Організовують дитячі зустрічі та святкові заходи до Пасхи й Різдва. Відвідують людей з інвалідністю, самотніх, переселенців і тих, хто пережив окупацію чи постраждав від війни. Усе це вони роблять, несучи людям звістку про Христа.

Сергій розповідає, що села на Харківщині поступово вимирають. Якщо десять років тому серед десяти хат пустували лише три, то тепер усього три залишилися заселеними. Щоб лише кілька людей могли почути про Ісуса Христа та отримати необхідну допомогу, доводиться долати десятки кілометрів пішки. А молодим людям це під силу:

“Це дуже велика енергійна команда, з якою можна десятками тисяч роздавати християнські газети і календарі. Вони ефективно допомагають розповсюджувати поліграфію в 15 населених пунктах у нашому окрузі. В хабі і в церкві є багато побутових потреб, а молодь допомагає їх закрити. З ними легко також вирішити питання ремонту, будівництва: сестрички готують їсти, брати будують”. 

“Коли я приїхав вперше, Сергій планував будівництво, то ми з хлопцями розбирали хлів протягом тижня. Розвантажували на день по дві фури з гуманітарною допомогою, фасували пакети і розвозили по селах. Проводили 5-6 євангелізації на день з роздачею продуктів, газет і календарів. В селах біля кордону розвантажували авто по ночах в цілях безпеки. А ще трактор ремонтували разом”, – згадує Стас, волонтер з Рівненщини. 

“Сергій проповідував Євангеліє, історії розповідав, закликав до молитви. Ми проводили до шести роздач гуманітарки. Але Бог давав сили, і ми не втомлювалися попри щільний розклад”, – розповів Валерій, волонтер з Рівненщини. 

Сергій поділився також тим, що його рівненська молодь співуча, що є перевагою в організації загальних і особистих євангелізацій: “Буває заходять їх десятеро в хату, як заспівають гарного псалма про Ісуса, то бачу, як серце скрушується в цих людей. Коли по селах роздаємо гуманітарну допомогу, то більшість села сходиться, щоб послухати спів. Там, де двоповерхівки у нас, то люди збираються біля під’їздів, чекають на них, запрошують потім ще приїжджати. Євангелізують співом і по магазинам, на пошті, у сільраді, лікарнях… Молодь гарно співає про Ісуса Христа, спасіння, вічність”. 

“Співаємо християнські пісні, багато людей плачуть, скрушуються перед Богом”, – згадує Андрій, волонтер з Рівненщини.

Найважливішим надбанням молодих служителів Сергій вважає зміну життєвих пріоритетів. Після відвідування нужденних людей молодь розуміє, заради чого варто жити і куди вкладати час:

“Колись дві молоді сестрички з Волині в мене були. Про що вони думали? Про євароремонти, кухні міняти тощо…А коли поїхали з ними до стареньких, малозабезпечених людей, то після вони сказали: нам нічого не треба вже. Тобто, в чому користь для них як для молоді, місіонерів? Вони переоцінюють пріоритети у своєму житті, цілі. Бо багато гоняться за тим, що швидкоплинне, і приділяють цьому час і увагу, забуваючи про служіння Богу. Звідти ремствування, яке впливає на їхній духовно-моральний стан. Тож коли подивляться, як живуть тут люди, то вони зовсім по-іншому дякують Богу”. 

Наразі хаб “Оселя надії” потребує ремонту та облаштування.  

Підтримати проєкт можна за реквізитами.