Хто такий успішний місіонер?

Життя однієї людини, звичайно, не достатньо, щоб справдився великий задум Творця. Але для кожної людини, яка відгукнулася на Божий заклик, є свій час і місце реалізації своєї місії.

Історія місіонерства знає служителів, які не побачили результатів своєї праці на землі. Але чи були вони безплідними? І хто насправді дає справжню оцінку життя та визначає її ефективність?

Початок 20 століття. Місіонер Вільям Леслі та його духовна спадщина майже через сто років

“Може, я упустив своє справжнє покликання? Можливо, я був би більш ефективним для Бога, служачи в іншому місці? А що, якщо я помилився в керівництві Бога?”

Вільям Леслі (1868-1935) місіонер-лікар із Канади разом із дружиною 17 років присвятили служінню в Африці, так і не побачивши результатів. Більше того, Леслі був переконаний, що зазнав повного краху, і залишався розчарованим до самої смерті.

У 1905 році Вільям і Клара стали першопрохідниками-місіонерами в Куйло (Ангола). Там їм довелося пережити чимало труднощів – від урагану до нашестя буйволів та мурах.

У Ванга (Конго) вони очистили від джунглів, повних леопардів, маленьку територію вздовж річки Квілю. Це крихітне плато стало новою місіонерською станцією Леслі.

Місіонер проводив уроки Біблії, навчав дітей читати та писати, говорячи їм про важливість освіти, розповідав біблійні історії. У цих селах завдяки Леслі з’явилася перша освітня система.

Через 80 років, у 2000 році, команда місіонерів з Америки на чолі з Еріком Рамсі несподівано знайшли в далеких джунглях мережу зростаючих «живих» церков, які розташувалися біля річки Квілю вздовж берега протилежного Ванги – того самого місця, де колись працювала місіонерська станція д-ра Леслі.

На літаку-амфібії команда, подолавши 2,5-годинний переліт, прибула до Ванги, звідки місіонерам довелося пройти близько милі пішки до річки Квілю та перетнути водну перешкоду шириною 800 метрів на вузьких каное. А потім із рюкзаками додатково пройти пішки близько 15 кілометрів углиб джунглів… Поки вони дісталися першого села племені Янсі.
Рамсі був упевнений, що Янсі не знають Ісуса. Але на нього чекав приємний сюрприз.

У радіусі 25 км розташовувалися церкви, а одному з сіл місіонери виявили кам’яний «кафедральний собор» на тисячу місць.
Зі звіту Рамсі: “Прибувши туди, ми виявили цілу мережу репродуктивних церков, розкиданих по джунглях. У кожному селі є свій хор у стилі “гаспел”, хоча вони, звичайно ж, такою термінологією не користуються. Вони самі складають гімни, які потім поширюють від села до села. На мові Янсі немає біблій. Вони користуються бібліями французькою. Тому, проповідники і вчителі Біблії цього племені повинні вміти швидко говорити французькою”.

Якби ж про це знали місіонери Леслі…

Початок 21 століття, місіонер Євген Євва: «Є не лише служіння жнив, а й служіння посіву»

«Ти приїжджаєш на місію і через якийсь час люди масово починають приймати Христа від твоєї проповіді, від твого служіння, і через час ти організовуєш одну церкву за іншою».

«Чули такий міф про місіонерство?», – запитує місіонер із Камбоджі з 18-річним досвідом служіння Євген Євва.

Є не лише служіння жнив. Місіонерам треба розуміти, що для того, щоб, образно кажучи, зібрати жнива, потрібно спочатку посіяти, а потім ще й поливати: «Я насадив, Аполлос поливав, але Бог виростив» (1Кор.3:6).
Слід засвоїти, що не місіонери навертають людей до Бога – це робить Господь, який вирішує, хто буде Його сосудом у цій справі.

«На жаль на конференціях та семінарах здебільшого йдеться про важливість служіння жнив, дуже мало говорять про служіння посіву чи служіння зрощування учнів. І багато місіонерів їдуть на місію саме збирати, а не сіяти. Їх цьому навчали, їх до цього готували, в них це взрощували. І коли після 3-5 років служіння у місіонера покаялося лише двоє людей, а хрещення прийняла одна людина, у він зневірюється і настає “місіонерська” депресія», – ділиться місіонер Євва.

З такого стану напевно народиться думка: «я неуспішний місіонер».
Але успіх вимірюється не кількістю хрещених людей, а посвятою в ту справу, яку Господь дав. Бог не всіх посилає на жнива – важливо засвоїти цю істину, каже сучасний місіонер.

Перші учні Христа збирали те, над чим не працювали (Ів. 4:38). Хто посіяв? Може, учні Івана Хрестителя, сам Іван, а може, Ісус Христос сіяв, а учнів послав збирати врожай?

Так і у сучасному місіонерському служінні. Один посланець може працювати кілька років без видимих результатів. Але після нього прийде інший та збере урожай: покаяння людей та відкриття церков.

Тоді хто успішний у служінні? В очах Бога і той, і інший: “А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи” (Ів.4:36).

На зміну одним місіонерам приходять інші, змінюються народи і епохи, а Бог залишається Той самий і так само закликає виконувати Велике Доручення, незмінно запитуючи: «кого Я пощлю? і хто піде для Нас? (Іс.6:8).

Статтю підготував прес-центр CITA.