Друкар Іван Федоров: міфи і правда. До річниці Острозької Біблії

12 серпня відзначається 442 річниця Острозької Біблії, першого видання повної слов’янської Біблії, надрукованої Іваном Федоровичем або Федоровим за версією росіян.

Видатний майстер, який намагався зробити друкований текст подібний до рукописного. Він той, хто вперше наважився редагувати застарілі канонічні біблійні тексти, роблячи їх зрозумілими та ближчими людям.

Постать видатного друкаря, як і його шедевр поліграфічної справи – Острозька Біблія, заслуговує на окрему увагу.

Чи дійсно він був першодрукарем? Яке справжнє походження цієї особистості? І чому він Федорович? Що є правдою про життя друкаря, а які міфи нам нав’язувала радянська пропаганда?

Іван Федоров: образ в радянській пропаганді

Згідно історіографії радянщини Іван Федоров – росіянин, який народився ймовірно у 1510 році у Москві, був дияконом кремлівської церкви. Став друкарем першої книгодрукарні в Москві, відкритої на гроші Івана Грозного. Першим його виданням стала книга “Апостол”, виданий у 1564 році.

А вже після цієї події книги почали друкувати і на “відсталих” землях сучасної України та Білорусі, чим і займався Іван Федоров.

З фільму “Іван Федоров”, знятого в срср у 1941 році, складається враження, що книгодрукар – звичайний холоп, хоча і з неординарними здібностями.
В одному з кадрів стрічки він сам себе називає “селянин підмосковний”….

Але цей образ аж ніяк не в’яжеться з тим, ким він був насправді.

Іван Федорович: життя видатного друкаря

Питання щодо справжнього походження майстра викликають і водночас ведуть до відповіді два аргументи, підкріплені архівними документами: його друкарська марка, якою він підписував свої видання, та факт його навчання у Ягеллонському університеті у Кракові (1529-1532 рр).

В 16 столітті на навчання в одному з таких престижних на той час вишів Європи, як Краківський університет, мали право тільки діти з шляхетних родин. З якого ж дворянського роду міг бути майстер-друкар?

Дослідники виявили, що друкарський підпис Федоровича і герб дворянського роду Рогози, що мешкав тільки на території сучасної Вілейщини у Білорусі, виявились майже ідентичними.

Згідно архівним документам, у Федора Рогози було два сини, які ділили спадщину, яка в документах значиться як богданівська і московська.

З цього випливає, що всім відомого “російського першодрукаря” ймовірно звали Іван Федорович Рогоза.

Що ж змусило молодого шляхтича відмовитися від родового прізвища і куди він зник після отримання диплому бакалавра у Кракові?

Достеменно це невідомо, але історики висунули версію про те, що друкар був католиком і належав до ордену єзуїтів, умовою вступу до якого була відмова від батьків та родини, а значить, і родового прізвища.

За 30 років по закінченню університету в Кракові він з’являється у Москві, стає дияконом кремлівської церкви іі започатковує першу московську православну друкарню.

Як католик зміг потрапити у найближче оточення московського митрополита та стати дияконом православної церкви? Досі залишається невідомим.

Високу посаду державного друкаря у Москві Федорову допоміг отримати митрополит Макарій, який вмовив Грозного не шукати іноземного друкаря, а доручити справу книгодрукарства нікому невідомому диякону.

Після призначення Федорова відразу ж монахи-переписники почали плести навколо нього інтриги. Для них він був єретиком, який мав справу із сатанинською машиною та свавільно змінював Боже слово. Звичайно, вони боялися, що книжки стануть популярнішими за переписані ними тексти.

Останньою краплею в боротьбі з друкарем стало одруження немолодого Федоровича з юною красунею Анастасією, через що його позбавили дияконського сану.

Наприкінці 1563 року помирає покровитель майстра митрополит Макарій, чим залишає його без жодного захисту.

У березні 1564 року у Москві виходить першодрук “Апостол”, що був обов’язковим для проведення церковних служб.

В той же час у Федоровича народжується син, теж Іван.
Невдовзі однієї ночі священники-заколотники підпалили будинок видавця, де була і його друкарня. З пожежі видавцеві вдалося врятувати тільки сина і власно виготовлені шрифти.

Після сумних подій друкар опинився на території Великого Литовського Князівства, де йому дав прихисток гетьман Григорій Ходкевич.

Там він повернувся до улюбленої справи і через декілька років видав Учительне Євангеліє та Псалтир.

Але після об’єднання Литви та Польщі Ходкевич заборонив Федоровичу видавати книги церковнослов’янською мовою та запропонував йому ціле село і спокійне існування без видавничої справи. Натомість друкар відмовився від пропозиції та вирушив до Львова, де сподівався продовжити працювати над виданням книг.

Позичивши гроші, він заснував друкарню і знову видав “Апостол”, такий, як у Москві, але доповнив його роз’ясненнями, як використовувати цю книгу під час богослужінь.

Виданий у 1574 році “Апостол”, вважалося до останнього часу, започаткував книгодрук в Україні.

Але чи дійсно це так? Адже, як виявилося, книжки у Львові друкувалися ще за 100 років до “росіянина Івана Федорова”.

Про друкарство в Україні в 15-16 століттях

“Друкарство занедбане відновив”. Напис на надгробку Івана Федоровича, що лише підтверджує факт: на території сучасної України майстер підняв із забуття книгодрук, який був до нього.

У 60-х роках минулого століття в Науковому часописі архіву України з’явилася стаття львівського дослідника Ореста Мацюка, який довів, що книгодрукарство в Україні існувало ще до російського першодрукаря Івана Федорова.

Сенсаційні документи, які лягли в основу статті дослідника, – два аркуші латиною – уривки з судової справи 18 століття. Тоді львівське братство та ченці Онуфріївського монастиря у Львові намагалися відсудити одне в одного друкарське обладнання, яке зберігалося у монастирі з 15 століття і належало невідомому друкареві Степану Дропану.

Саме він і започаткував справу друкарства через десять років після винаходу Йогана Гутенберга, в 1460 році. На жаль, жодної книги Дропана не збереглося.

Через століття саме до монастиря Св.Онуфрія у Львові і прибув друкар Федорович, щоб “занедбане друкарство відновити”.

Острозька Біблія: історія і значення
Іван Федорович за браком коштів не зміг розвинути видавничу діяльність у Львові.

В той же час за ініціативи Василя-Костянтина Острозького здійснювався грандіозний проєкт – готувалося до друку перше у слов’янському світі повне видання всіх книг Святого Письма церковнослов’янською мовою.
У пошуках достовірних текстів Василь-Костянтин Острозький спорядив послів до Чехії, Польщі, Московії, Болгарії, Греції, Палестини. Вів листування з Вселенським патріархом, створив при Острозькій Академії осередок найкращих вчених для перекладу Біблії і залучив велику кількість перекладачів.
Процес підготовки до друку Біблії тривав сім років.
На запрошення Василя-Костянтина Острозького Іван Федорович у 1577 році прибув до Острога.

12 серпня 1581 року була завершена грандіозна праця вчених та друкаря – світ побачила перша повна друкована слов’янська Біблія, яка вважається шедевром світового книгодрукування.
Чи не вперше в історії друкарства використано одночасно шість видів шрифтів: два грецьких, чотири слов’янських, які Федорович виготовив спеціально для цього видання.
Окрім біблійних книг, вона містить декілька передмов. Починається віршем на герб Острозьких Герасима Смотрицького (ректора Острозької Академії), який прославляє рід князя. Далі передмови Василя-Костянтина та Смотрицького, а завершує книгу післямова Івана Федоровича.
Вийшла накладом в 1500 примірників, до нашого часу збереглося 350, розкиданих у 24 країнах на шести континентах. Має 1256 сторінок, де без жодної помилки розміщено 3 млн.240 тисяч друкованих знаків.

В місті Острог, що на Рівненщині, зберігаються три оригінальні примірники Острозької біблії, один з яких – в Музеї книги та друкарства.

Прагнення князя Острозького до поширення духовного просвітництва своїх підлеглих призвело до появи Біблії зрозумілою мовою і стало цінним надбанням християн Східної Європи до теперішнього часу.

Матеріал підготовлено прес-центром місії CITA.