Зупинка заради руху: служителі Євангелія з різних регіонів України зустрілися на Закарпатті 

Місіонери та співпрацівники міжнародної місії “Христос є відповідь” (CITA), пастори, єпископи в статусі ВПО та з прифронтових територій України зі своїми сім’ями зібралися на відпочинок, духовне збудування і спілкування в селі Поляна на Закарпатті на восьму місіонерську конференцію CITA. Зупинилися в своїй діяльності на чотири дні – з 15 по 19 жовтня, щоб потім продовжити рух і проповідувати Євангеліє в новій силі.     

Харків, Куп’янськ, Покровськ, Слов’янськ, Луганщина, Полтавщина, Запоріжжя, Суми, Миколаїв, Київ, Рівне. Такою була географія учасників, частина яких за тиждень до початку місіонерської конференції стали вимушеними переселенцями на західній Україні, а деякі приїхали з прифронтових зон та відчули різницю.

Єпископ Віктор Клець із Сум згадував, як його запитали: коли він востаннє спокійно спав? На що він відповів: “цю ніч”, бо знаходився вже не в Сумах.

Сім’я служителів з Харкова, які “живуть з КАБами”, ділилися, що кожного вечора дякують Богу за ще один прожитий день і за те, що прокидаються вранці.    

“Тут не було чути сирен чи тривожного дзижчання дронів, не було вибухів. Навіть рефлекси, що виробилися через війну, відступили: вдома хтось грюкне дверима, і ти вже думаєш про вибух, а тут – спокій”, – поділився Геннадій Андросов, служитель з Миргорода.

Серед учасників була також дружина вбитого російської ракетою пастора з Куп’янська, пастор з Луганщини, якого російські солдати виводили на розстріл та він чудом вижив завдяки Божій милості – двічі сталася осічка.

Відкрив конференцію директор місії “Христос є відповідь” Тарас Сень, а продовжив вступне слово єпископ Олексій Демидович:  

“На місіонерських конференціях збирається інший пласт християнства – божевільні заради Христа. На таких конференціях ми отримуємо імпульс для подальшої роботи з Благовістя, для чого нам потрібно почути, що від нас хоче Господь”. 

До всіх служителів ВПО Олексій Демидович надихаюче звертався, нагадуючи, що вони “не розсіяні, а посіяні”.  

Єпископ Анатолій Безкровний, який довгий час жив та служив в Покровську, ділився думкою про те, що Церква переживає різні періоди, і за складні часи такі, як війна, вона примножується: 

“Для нас не зрозуміло, чому все так склалося. Але чимало людей нам казали, що не прийшли б в церкву, якби не війна. Давайте довіримося Господу та продовжимо проповідувати чисте євангельське вчення”. 

Нагадав про внутрішні задачі Церкви: розвиток відносин людини з Богом, духовний ріст – преображення в образ Христа, Його сутність та характер, та розвиток взаємовідносин між братами і сестрами. Та наголосив, що зовнішня місія Церкви – проповідувати Євангеліє – має бути не менш важливою, ніж вирішення внутрішніх завдань. 

Голова громадського руху “Всі разом!” та медійник Руслан Кухарчук роз’яснив учасникам зміст та сутність двох правових державних документів, які є “серйозної засадою для місіонерської та громадської діяльності”. 

Служителям немає потреби ніби вибачатися перед представниками світських установ за їхню християнську віру, адже згідно цих законодавчих актів Україна офіційно вважається християнською. Серед них Указ Президента України №423/2021 “Про День Української Державності”. 

В рамках конференції проходила сімейна зустріч в атмосфері романтичного вечора зі свічками і квітами на столах, де єпископ Олексій Демидович підняв тему “Біль в сім’ї служителя”: 

“Найбільше досягнення апостола Павла полягало не в кількості відкритих церков, а в тому, що він зберіг віру. Хоча було багато болю. Зберегти віру, щоб не охолодитися, не стати жорстоким. Ось, в чому сенс. Без болі немає служіння. Біль робить нас м’якими і тими, хто відгукуються. Нам приклад наш Пастиреначальник на Голгофі”. 

Спікер поділився власним сокровенним досвідом, коли прийшлося проходити тяжкі випробування з дітьми. Інші служителі теж розповідали про свої болі. Всі разом молилися про Божу допомогу у важких обставинах, які виникають на шляху служіння Богу.  

Розклад спільного відпочинку, як і завжди, крім проповідей, передбачав екскурсії. 

Учасники побували в бункері лінії Арпада, побудованої угорською армією в часи Другої Світової війни. 

Наступного дня дісталися на підйомниках на місцеву гору Гемба (майже 1,5 км заввишки), звідки відкривається мальовничий краєвид.

Смачно пообідали біля водоспаду Шипіт: служителі Місії приготували смачну польову кашу та зігріли всіх лимонним чаєм.     

На конференції також звучали промови про важливість відпочинку для служителя, про наполегливість в досягненні цілей, про необхідність залишати старе, щоб Бог давав нові можливості. 

Тарас Сень розповідав про служіння Місії в Україні та за кордоном, зокрема в Ефіопії, Індії та країнах Латинської та Південної Америки. 

Команди місіонерів CITA Західного, Південного та Східного регіонів України також представляли проєкти Благовістя, які реалізовують в містах і селах свого служіння.  

Традиційно в кінці конференції молилися за Божу силу та зцілення. Перед цим Тарас Сень акцентував на тому, що сьогодні є багато людей, які потребують надприродної сили у зціленні душі і тіла: Євангеліє має супроводжуватися звільненням від всього демонічного впливу.

Щороку восени місія “Христос є відповідь” проводить місіонерську конференцію для команди та запрошених гостей. Цьогоріч була вже восьма така зустріч. 

Прес-центр місії CITA.