“Слова, написані в силі Святого Духа, принесуть результат”, – пастор, місіонер Тарас Сень про друковану газету 

У вік високих інформаційних технологій, коли вже здається, що друковані видання мали б вимерти, натомість виявляється, що класична паперова газета не просто залишається в обігу, а й приносить результат. 

Про роботу друкованого медіа для євангелізації, діючого з 2007 року, про те, як заснувати газету, а також про історії спасіння через паперовий Божий рупор йдеться в інтерв’ю із засновником Всеукраїнської друкованої газети “Христос є відповідь” Тарасом Сенем.      

1. Поділіться своєю думкою, наскільки актуальними на сьогодні залишаються друковані газети/журнали серед безлічі онлайн-видань?

Звичайно, частка людей перемістилася в Інтернет, звідки черпають інформацію. Але багато людей продовжують читати друковані газети. Якщо їх друкують, то це означає, що є ті, хто їх купують. 

Також друковані ЗМІ підсвідомо сприймаються як класика. Мовляв, якщо надруковано в газеті чи в журналі, то це солідно, а в Інтернеті може писати будь-хто і при цьому не несе ніякої відповідальності за інформацію. В якійсь мірі Інтернет як помийна яма: хто що хоче, туди і зливає. 

Але щодо матеріалів в друкованій газеті, то редакція все ж несе відповідальність.

Можливо, через років 10-15 газети майже зникнуть, але сьогодні вони актуальні. 

Ми бачимо багато плодів, коли люди навертаються до Бога саме через друковане медіа нашої Місії CITA. 

Коли місіонери роздають газети в своїх містах, то вони мають безпосередній контакт з людьми. Газета виступає як привід засвідчити людям про Христа. 

Що стосується інших країн, то газети там більш актуальні, ніж в Україні. Наприклад, в Ефіопії, де проживають 125 млн.людей, тільки 20% з них користуються Інтернетом. Багато з них живуть по селах, де немає освітлення. 

В Ефіопії навіть перед виборами провладні кандидати газет не роздають. Тому те, що Місія робить через розповсюдження там газет – це велика справа з поширення Євангелія.    

Якщо взяти, наприклад, країни Латинської Америки, то там теж багато бідних людей, не у всіх є мобільні телефони, в горах поганий зв’язок, тому роздаючи друковану євангелізаційну газету, можна досягти людей Доброю Новиною.

2. Тарас Володимирович, ви з 2007 року займаєтеся випуском Всеукраїнської газети “Христос є відповідь”. Розкажіть історію заснування видання і його сьогодення.

На початку 2000-х Бог вклав в моє серце бажання поширювати достовірну інформацію про церкву на Луганщині, де я свого часу служив місіонером. 

Тоді ставлення людей до церкви було як до секти: слухати про церкву не хотіли, нехтували, деякі поширювали відверто викривлену інформацію. 

Я хотів надрукувати газету, щоб розповісти про те, що насправді відбувається, розмістити свідчення людей, про те, хто ми є і у що віримо, таким чином, прокомунікувати з невіруючими людьми. 

Але в мене не було грошей і помічників, які б могли цим зайнятися, відсутній був досвід та не було сил. От нічого, крім бажання, не було.

Я не припиняв про це молитися і писав якійсь замітки. До речі, я помічав на собі духовний тиск, коли сідав писати статтю, це було схоже на депресію. 

Щодо першого накладу. Це було чудо. Батьки мені дали тисячу доларів для особистих потреб. До цього у мене ніколи таких грошей не було. Тоді я жив дуже-дуже бідно, в мене не вистачало на їжу, на той час вже були сім’я і двоє дітей. 

І тут в моїх руках така сума! Я зразу подумав, що хто мені заважає взяти з цих грошей певну суму на газету? 

Звичайно, в мене було багато потреб і на відпочинок хотілося з’їздити із сім’єю, щось придбати, їжу і одяг нормальні купити. Але я прийняв рішення і з тисячі 700 пожертвувати на газету. Доробив статті, звернувся до світського ЗМІ по допомогу з версткою і редагуванням. Так я вперше надрукував 20 тисяч примірників на 6 сторінок.

Я далекий від думки похвалитися, що я пожертвував свої кошти, але вимушений розповідати про це, щоб люди розуміли, що за все потрібно платити ціну. 

Можна було знайти відмовки і не друкувати газету, але з Божою допомогою це стало реальним. 

Щоб був успіх у будь-якій справі, потрібна жертовність з нашого боку. Бог побачив мою жертовність і воздав не тільки в цій конкретній справі, але і в багатьох інших. 

Газета спочатку мала статус обласної, пізніше я перереєстрував її на Всеукраїнську. Перші два номери мені допомогли підготувати друзі, а потім я сам писав статті та брав інтерв’ю.

Починали розповсюджували газету на Луганщині, а далі її примірники поширилися і на інші області через служителів помісних церков. Наразі виходять 100-тисячні наклади.   

3. Хто є цільовою аудиторією цієї газети?

Видання спрямоване на людей, які здатні або хочуть чути Слово Боже. Звичайно, універсального видання бути не може, тому ми орієнтуємося на дорослу аудиторію. 

4. Які теми в цій газеті ви піднімаєте?

Ми прагнемо, щоб в кожному номері була розкрита певна тема. Наприклад, євангелізаційна: Христос, віра, покаяння. 

Розміщуємо в кожному номері свідчення про звільнення від залежностей, Божий захист і охорону. Також в газеті є вислови вчених, наукові факти. Науковці для людей представляють авторитет. До того ж чимало вчених було християнами і в них є що сказати про Бога. Ми знаємо, що наука “доганяє” Біблію. 

Публікуємо цікаві християнські новини України чи міжнародні. Наприклад, про Марш Ісуса в якійсь країні, який зібрав 2 млн.людей. Подібними подіями ми хочемо показати позитивний вплив християнства на світ.   

Інші статті, які несуть християнські цінності і є поживою для розуму.   

5. Розкажіть цікаву історію, пов’язану саме з цією газетою? 

Мій помічник, який залишився на Луганщині після мого виїзду звідти, якось був на одній зустрічі з місцевими пасторами, один з яких розповів історію, пов’язану з нашою газетою.

За часів свого перебування у місцях позбавлення волі, ще не знаючи Бога, він знайшов частину газети в прибиральні. Прочитав свідчення про звільнення наркозалежного, який також відбув термін у в’язниці, побачив, наскільки їхні історії схожі, вдічув Божий дотик, став на коліна і щиро звернувся до Бога. Пізніше ще й надприродно зцілився від туберкульозу. А коли вийшов з тюрми, знайшов церкву і став служителем центру відновлення.   

Ще одна історія. За контактами з газети подзвонив мені один чоловік проконсультуватися, це також було ще за часів служіння на Луганщині. Жалівся на залежність, багато проблем в житті. Я дав йому настанову, але через пару днів він знову зателефонував і сказав, що хоче повіситися, і наразі вибирає дерево, на якому це зробити. 

Я зрозумів, що він не жартував, і намагався відмовити його. Помолився. Хотів йому якось допомогти, але він далеко від мене жив. Тому я звернувся до служителів іншої церкви, які якраз приїхали тоді, коли той бідолаха вже тримав мотузку напоготові. Його відвезли в Дім молитви, а незабаром – в центр відновлення. 

За збігом обставин ми зустрілися з цим чоловіком в одному вагоні потягу. Дивлячись на нього, я розумів, що міг би його і не побачити, а натомість він їде на реабілітацію. Той чоловік відновився і прийняв водне хрещення. 

От такі чудеса відбуваються через друковані газети!  

6. З чого починати друковану газету?

Якщо вже є бажання, то варто проконсультуватися у фахівців, як це зробити, і власне зареєструвати видання. 

Вважаю, що ця справа має бути законною, тим більше, що законодавство в Україні дозволяє це зробити безперешкодно. 

Далі знайти відповідальних людей, які б працювали над статтями, типографію для друку. 

Якщо немає дизайнера та літредактора, панікувати не варто, можна скористатися послугами світського видання. Це не коштує дорого. Довгий час я так робив, поки не з’явилися відповідні люди в команді. 

До того ж це також метод євангелізації, адже світський редактор, який перевірятиме вашу газету, читатиме матеріали, які можуть на нього вплинути. 

Перед друком газети краще за все провести моніторинг світських газет: наклад, де поширюють, де друкують, яка тематика. І взяти щось корисне для свого видання. 

7. Дайте поради тим, хто хоче заснувати друковану газету.

Не рекомендував би ставити в газеті провокаційні матеріали, а також не варто писати з позиції “ми кращі за інших”. Краще інформувати, пропонувати. Важливо перевіряти факти, які ви збираєтеся розміщувати в газеті. 

Важливо також узгодити видання зі служителями вашої церкви. Якщо вдасться зацікавити пастора, то справа рухатиметься легше. До речі, можна і треба виказувати честь пастору, наприклад, виставляти в газеті привітання з його днем народження. 

Якщо газета локальна, то добре висвітлювати роботу вашої церкви. Якщо вона поширюється декількома регіонами, то такі новини будуть не цікавими, і публікувати їх не варто. 

З одного боку, це добре, коли розміщуються в газеті контакти служителів церкви і адреса церкви, але це коли йдеться про одну церкву. А що можна зробити, якщо газета розповсюджується в декількох регіонах, де багато церков? Тоді можна залишити порожньою невелику площу під контакти церкви, яка сама їх пропише для місцевого населення.

Варто залишати телефони людей, які можуть дати духовну консультацію. Ми практикуємо це, і чимало людей телефонують. 

Дуже добре формувати команду для видання газети. Одному можна впоратися, але це забирає багато часу, адже крім підготовки, треба ще поширювати, і завжди є необхідність радитися з кимось.

Варто час від часу видання давати на аналіз іншим, наприклад, служителям церкви, євангелістам, які розуміють краще світських людей. 

Важливою може стати думка журналістів, звертайтеся й до них, щоб вони проаналізувати ваше видання і надали оцінку і пораду, бо дуже часто навіть християнські журналісти краще розуміють світських людей, ніж наприклад, пастори, які можуть не виходити за межі бачення своєї церкви. 

Окрім підвищення кваліфікації в цьому питанні, наприклад, відвідування конференцій, будь-якого іншого професійного розвитку, консультування з експертами, я б радив ще молитися, шукати Бога всім серцем, щоб Він давав вам ідеї, натхнення, слова від Святого Духа. Тому що слова, написані в силі Святого Духа, принесуть результат – переродження людей.

 Прес-центр місії “Христос є відповідь” (бесіду провела Ганна Зеленьова).