“Кожного разу ми бачимо, як Бог зцілює від різних хвороб та звільняє від демонічного впливу” – як українські місіонери служать в Ефіопії 

Пастор та місіонер Тарас Сень уже три з половиною роки відвідує Ефіопію в рамках євангелізаційних поїздок. Після чергового заходу в липні він розповів як разом зі 120-тисячним натовпом молився про мир в Україні. Також про те, як кожного разу декілька тисяч ефіопів отримують безкоштовні окуляри та як мусульмани визволяли християн з відділу поліції.  Про ці та інші цікаві події  читайте в інтерв’ю. 

Тарас Володимирович, найперше розкажіть як пройшла 11 поїздка в Ефіопію. Чим запам’яталася для Вас? 

Ми вдячні Богу, що мали змогу знову відвідати Ефіопію. Міжнародна місія «Христос є відповідь» спільно з місцевими служителями провели десятий крусейд  у місті Бодіті, що на півдні Ефіопії.

Особливістю цієї події, як на мене, було багато фізичних зцілень. Бог зціляв людей від хвороб серця, очей, опорно-рухового апарату. Я на власні очі бачив, як чоловік який мав дуже поганий зір, після молитви бачив чітко і на великій відстані. Інший чоловік мав проблеми з ногою. Після молитви він бігав, стрибав і впевнено стояв на своїх ногах. На крусейді багато людей отримали звільнення від злих духів. 

Під час крусейду ми  молилися про мир в Україні. Скрізь, де мені довелося побувати, я розповідав про ситуацію в нашій країні, й ефіопи молилися про припинення війни, за що я щиро вдячний. 

Також особливістю цієї поїздки було те, що ми провели дитячу євангелізацію і я мав зустріч з місцевими вчителями недільної школи та молодіжними лідерами. Крім цього, упродовж двох днів відбувалася пасторська конференція. На благодійній очній клініці тисяча ефіопів, серед яких було чимало мусульман, отримали консультацію офтальмолога та окуляри у подарунок. Ми провели чудову сімейну зустріч, на якій говорили про те, як побудувати щасливу сім’ю і відновити зруйновані стосунки. Я брав участь у проведенні водного хрещення. 20 людей, серед яких були й  навернені у християнство мусульмани, давали обітницю служити Богу все своє життя. 

 Я проповідував у церкві “Христос є відповідь” у місті Аддис-Абеба. Загалом місіонери в Ефіопії відкрили 23 церкви. Два дні я викладав у місіонерській школі, де ми навчаємо майбутніх пасторів та служителів церкви. Вдалося реалізувати ще один важливий проєкт. Я взяв участь у записі чотирьох євангелізаційних програм, які будуть транслюватися на національному телеканалі. 

Поїздка була насиченою, маємо гарні результати та сподіваємося, що будемо бачити ще більше позитивних змін. 

Ваш досвід в служінні пастором євангельської церкви становить 23 роки, тож вам є про що розповісти ефіопським служителям. Розкажіть більше детально про що говорили на конференції для пасторів?

На пасторській конференції я говорив про обов’язки пастора та небезпеки у служінні. Наголос робив на тому, що найважливіший обов’язок пастора – піклуватися про церкву. Як саме? Перше – приготувати людей до зустрічі з Богом, щоб були спасенні. А друге – підготувати до служіння Богу.

У Біблії, у книзі пророка Єзекіїля, Бог суворо докоряє пастирям, які недбало ставилися до свого служіння, кажучи: “Так говорить Господь Бог: Горе Ізраїлевим пастирям, які пасуть самих себе! Хіба ж не отару повинні пасти пастирі? Жир ви їсте, та вовну вдягаєте, ситу вівцю ріжете, але отари не пасете! Слабих не зміцняєте, а хворої не лікуєте, і пораненої не перев’язуєте, сполошеної не вертаєте, і загинулої не шукаєте, але пануєте над ними силою та жорстокістю!” (Єзек. 34:2-4) 

Тому важливо звертати увагу на зранених. У церквах багато зранених людей: в когось чоловік чи дружина далекі від Бога, хтось травму чи насилля переніс, інші втратили усе, що мали. Наше завдання служити таким людям. 

Коли йдеться про одяг, то це те, що бачать інші. Інколи пастори роблять все, щоб виглядати солідно. А от проблеми людей в церкві їх можуть зовсім не цікавити. Тому Бог каже: “Горе таким пасторам!”

Також я наголошував на тому, що кожна людина повинна знати свої обов’язки й виконувати їх в міру можливостей. Бог говорить:  “Хіба ж не отару повинні пасти пастирі?  Пасти – це значить доглядати: давати чисту воду, здорову їжу, захищати.  

Пастор так само зобов’язаний подавати людям, які його слухають, здорову науку на основі Слова Божого. Тобто готувати проповіді так,  щоб люди отримували відповіді на свої питання, зростали духовно.

Говорив про гріх недбалості. Коли священство у дні пророка Малахії приносило жертви, то Бог казав: “І коли ви приносите в жертву сліпе, це не зле? І як кульгаве та хворе приносите, чи ж це не зле? Принеси но подібне своєму намісникові, чи тебе він вподобає, чи підніме обличчя твоє?” (Мал. 1:8) Наші проповіді – це теж жертва. Але яка вона – добра чи крива, сліпа? Варто задуматися над цим питанням, щоб Бог не докоряв нас за недбальство. 

Кожна з цих поїздок завжди насичена подіями, зустрічами, важливими справами. Чи не втомлюєтеся Ви через сильне навантаження? Як справляєтеся із втомою та труднощами? 

Труднощів завжди вистачає. Але під час крусейду немає часу розслаблятися. Хочу я чи  не хочу, але на мені  велика відповідальність. Люди чекають і я зобов’язаний дати їм найкраще. До речі, коли українських місіонерів зустрічають так пишно, то трохи важче, бо розумію, що  й очікування велике у них. Але ми бачимо Божу руку у всьому й з Божою допомогою долаємо всі труднощі та перешкоди. 

Звичайно, аби уникнути непередбачених ситуацій, і українська, і ефіопська команди старанно готуються  до крусейду: піст, молитва, робота з людьми, запрошення, підготовка стадіону. Тому ми бачимо перемогу, яку дає  Господь. 

Чого Ви особисто навчилися за весь цей час служіння в Ефіопії?

Найперше я навчився ще більше довіряти Богові. Тому що за три з половиною роки служіння було багато різних перешкод: люди зі злими намірами, труднощі у проведенні крусейду та інше, чого ми не бачили, але відчували.  

Я переконався: якщо Господь Бог стоїть за якоюсь справою, то хай би що не було, вона відбудеться. Труднощі розвивають довіру до Бога. Також важливо чути Божий голос й  бути у Його волі, не поспішати, але й  не пасти задніх. 

Розкажіть про результати в служінні. Адже за три з половиною роки вдалося зробити чимало. 

Якщо подивитися в загальному на нашу працю в Ефіопії, то, як мені кажуть місцеві служителі, ми навчили їх двом зовсім новим напрямкам. Це очні клініки та сімейні служіння.

При одному з об’єднань церков, з яким ми співпрацюємо, утворили сімейний відділ.  Служителі працюють, щоб сімейні служіння при церквах розвивалися ще більше. Ми плануємо підготувати певні матеріали з цієї теми й поширювати їх в інших країнах Африки. 

Приємно бачити багато спасенних людей. На всіх крусейдах тисячі людей прийшли до Христа і загорілися бажанням служити Богові.

Кожного разу під час крусейду ми бачимо як Бог зцілює від різних хвороб та звільняє від демонічного впливу. Життя людей змінюється, вони стають вільними та щасливими. Це не може не радувати мене і всіх причетних до служіння місії “Христос є відповідь”. Звичайно, що я не все знаю про результати, але вірю, що праця буде продовжуватися і надалі. 

Як Ви думаєте, чому саме очні клініки виявилися  по-справжньому цінним інструментом для євангелізації в Ефіопії?

Річ у тому, що очні клініки завжди й всюди  актуальні, бо з віком у більшості  людей зір слабшає. Важливий момент в тому, що легко зібрати людей, представників інших релігій: у нашому випадку приходять багато мусульман. Люди потребують медичної допомоги й чують про Бога. А це, своєю чергою, пом’якшує та поліпшує  стосунки між церквами

В Ефіопії є регіони, де вкрай вороже ставляться до християн. Але наші місіонери проводили очні клініки у  мусульманських містах і це суттєво змінювало відношення до християн.

Навіть був такий випадок, що наші місіонери поїхали у мусульманське місто і попередньо домовилися  з владою, щоб провести очну клініку. Але це було усне домовлення без письмового дозволу. Тому всю команду  заарештувала поліція через незаконне проведення заходу. Коли про цей інцидент дізналися мусульмани, які вже раніше отримали окуляри від наших місіонерів, то вони зібралися перед відділом поліції й почали вимагати відпустити місіонерів, бо “вони нам окуляри безкоштовні привезли”. Такі випадки трапляються вкрай рідко, щоб мусульмани вимагали відпустити християн.

І в багатьох інших місцях мусульманські служителі та представники влади змінювали ставлення до християн через очну клініку, тому що це дійсно практична реальна допомога. І ще важливий момент.  Ефіопія – бідна країна і через це багато хто не може дозволити собі лікарський огляд і окуляри. 

Як на мене, то сімейне служіння, важливе скрізь і всюди. Особливо в час, коли ми бачимо спотворення сім’ї, створеної за Божим образом. Розкажіть про особливості цього служіння на Африканському континенті.

 Ми принесли ефіопам новий формат сімейного служіння. Окрім навчання, ми даємо людям завдання, слухаємо, ставимо питання, проводимо цікаві ігри. До прикладу,  я даю такі завдання,  щоб  чоловік і дружина  говорили один одному  компліменти, писали любовні послання на листівках, які ми виготовили спеціально для сімейних зустрічей. 

Як служитель і чоловік та батько, я даю деякі практичні рекомендації для сімей. Наприклад, щоб один день на тиждень був сімейний і повністю відділений від усіх інших справ. Це потрібно для того, щоб з дітьми футбол пограти, полагодити  двері в кухню, кран відремонтувати, провести час наодинці один з одним  і так далі. Якщо ми почнемо так робити, то це покращить стосунки в сім’ї. 

Далі я рекомендую, щоб обов’язково разом снідали, обідали або вечеряли. Такий спільно проведений час гарно об’єднує сім’ю. 

Потім  я наголошую на тому, що чоловік священик в домі й має бути читання Біблії та спільна молитва. Важливо знати свою роль в сім’ї та  обов’язок. Багато речей треба разом робити: планувати бюджет, виховувати дітей , вирішувати проблеми й так далі.

Ефіопія досить цікава країна. З чим найбільш, скажімо так, колоритним Вам доводилося зустрічатися?

Мені сподобалася ефіопська кухня, хоча й дуже відрізняється від нашої. Ефіопія має багату культуру.  Я зустрічався з представниками різних племен, кожне з яких має свої звичаї – одні цікаві, інші не зовсім. 

Є місцевості, де  люди живуть без світла, без газу, без води, в глиняних домівках. І навпаки:  в Аддіс-Абебі йдеш вулицею і таке враження, що знаходишся десь в Європі. Настільки гарно все зроблено, що аж не віриться. Хоча і в тій самій столиці є вкрай бідні райони. 

Дуже мене вразили історії багатьох людей, як вони до Бога прийшли, які чудеса Бог робив у їхньому житті.  Я певним речам від них навчився і був у приємному здивуванні, дивлячись на те, як Бог вживає людей, через що провів кожного, як допоміг. 

Дуже мене вразив той факт, що на вулицях практично немає людей п’яних або з цигарками. У 125-мільйонній країні рідко можна побачити щось подібне. 

І наостанок розкажіть про подальші плани щодо служіння в Ефіопії.  

Ми навчаємо пасторів в місіонерській школі, щоб вони відкривали нові церкви. Найближчим часом плануємо це робити  у західній частині Ефіопії, ближче до Судану. А також хочемо надрукувати газету “Христос є відповідь” мовою того регіону. Річ у тому, що в Ефіопії багато мов. Амхарська і мова оромо – це дві основні, але ще є інші мови, на яких ми плануємо друкувати нашу газету.

 Плануємо з Божою допомогою восени провести одинадцятий крусейд. Невдовзі хочемо вийти на постійній основі в ефір на телебаченні. І також є домовленість, щоб проводити очні клініки в інших африканських країнах.

Бесіду провела Тетяна Пасько, пресцентр місії “Христос є відповідь”.