“Для мене важливо бути інструментом у Божих руках — нести Його слово і Євангеліє тим, хто цього потребує”, – місіонер CITA та виконавець Андрій Васенда

Відтоді, як ландшафти Криму надихнули Андрія написати першу пісню, минуло більше десятка років. Сьогодні автор і виконавець працює над третім музичним альбомом. В піснях він піднімає свою улюблену тему – про надію, яка в Ісусі Христі. 

З повномасштабним вторгненням росії в Україну Андрій без вагань вступив в ряди шпитальних капеланів і тепер його піснями втішаються важкопоранені воїни та всі, хто постраждав від війни. 

Про свої творчість, капеланство та мрії поділився в інтерв’ю Андрій Васенда, місіонер “Христос є відповідь” з Тернополя.

Андрію, розкажи про свою творчість? Як починалося і що сьогодні вже маєш?

Моя творчість розпочалася понад 15 років тому. Першу пісню я написав у Криму, коли був там на відпочинку. Дивлячись на дивовижну красу Божого творіння, я просто не міг залишити це без опису. Так народилася моя перша пісня – «Сонце, зорі, небо, море – все створив Господь».

Саме тоді я зрозумів: можу писати пісні. І почав пробувати. Спочатку це не було систематично, але час від часу я робив нові кроки. З кожною новою спробою з’являлася впевненість, що пісні будуть виходити.

Сьогодні я вже працюю над третім альбомом. Перша пісня з нього має назву «Зможемо подолати все». Попри складні обставини війни, брак часу та фінансових можливостей, я вірю і прагну далі рухатися цим шляхом, записуючи нові пісні для слави Божої.

Як народжуються твої пісні? Поділися історією особистого переживання, що стала поштовхом до написання певного твору.

Мої пісні зазвичай народжуються з конкретних ситуацій – моїх особистих переживань або проблем близьких людей. Наприклад, пісня «Не зупиняйся» з’явилася завдяки дружині. Вона попросила написати щось для подруги, яка проходила через труднощі. Я взяв гітару, склав перший куплет і приспів, і ми відразу відправили їй запис. Подруга була зворушена, а я зрозумів, що ця пісня підтримує не тільки її, а й мене самого. Тому я дописав другий куплет – і згодом ця пісня стала однією з найбільш знаних у моєму альбомі.

Ще одна пісня – «Відповідь прийде». Вона з’явилася тоді, коли ми чекали на народження другої дитини і молилися, щоб Бог дав нам машину. Це була ніби проста, матеріальна потреба, але вона стала для нас викликом віри. Ще не маючи відповіді, я написав пісню про те, що Бог обов’язково відповість. І дійсно – ми отримали машину, і це стало для мене живим свідченням Його благословення.

Яку головну думку ти хочеш донести через свої пісні?

Головна мета моїх пісень – нести послання надії, підтримки й допомоги. У кожній з них я хочу нагадати, що саме Господь Ісус Христос може змінити ситуацію, дати силу й благословіння. Так з’явилися мої пісні «Не зупиняйся», «Відповідь прийде», «Я є біля тебе» та інші – вони мотивують, надихають і допомагають людям рухатися далі.

Як музика впливає на серця людей у важкі моменти? 

Музика і спів мають надзвичайний вплив на людину. Часто ті, хто приходить до Бога, свідчать, що це сталося саме завдяки пісні чи слову, яке вони почули в ній. Пісні мають велику силу, адже вони повторюються, легко запам’ятовуються і залишають глибокий слід у серці.

Я співаю для людей, які втратили домівки, для переселенців, для вдів, що втратили чоловіків на війні, для військових, які втратили здоров’я чи можливість жити повноцінним життям. У цих обставинах Бог є Той, Хто може підтримати і допомогти. А пісня стає інструментом, який відкриває серця й говорить їм про надію.

Що для тебе найважче і водночас найцінніше у капеланському служінні серед тяжко поранених військових?

Найважче – це усвідомлювати, що ці люди вже ніколи не зможуть повернутися до того рівня життя, який мали раніше. Фізичні втрати залишаються назавжди, а психологічні рани й спогади теж не зникнуть. Розумію, що це дуже важко для них переживати.

Але найцінніше в служінні капелана — знати, що Господь зцілює і відновлює. Він дає підтримку там, де людина чи навіть лікарі безсильні. Бог — Цілитель, і саме Він може допомогти людям рухатися далі, давати їм надію і сили для життя.

Для мене важливо бути інструментом у Божих руках — приносити Його слово і Євангеліє тим, хто потребує, і нагадувати їм, що в Ісусі є надія.

Пригадай випадок, коли молитва або духовна розмова на твоїх очах змінила стан людини на лікарняному ліжку.

Так, у мене є кілька таких історій. Одна з них сталася з одним молодим військовим, якому було близько 23–25 років. Коли ми прийшли до нього, дізналися, що в нього день народження. Ми принесли торт і заспівали пісню благословення для нього та його майбутнього сімейного життя — пісню «Зірка кохання».

Його обличчя ожило, на очах з’явилася усмішка. Ми помолилися за нього і сказали, що Господь його любить і не забув про нього. Того ж дня до мене підійшов лікар і сказав: «Я не знаю, що ви зробили, але він змінився. Раніше він був у депресії, не хотів приймати ліки, а тепер його настрій зовсім інший». А через тиждень ми повернулися, і лікар повідомив, що хлопець почав нормально приймати ліки і поступово відновлюється. Ці маленькі увага і турбота мали величезний ефект.

Ще один випадок — чоловік на ім’я Костя. Він мав сильний біль у нозі і не міг спати. Коли я запитав, що можемо для нього зробити, він сказав: «Чи може ваш Бог дати мені полегшення?» Я відповів: «Ми можемо помолитися про це, якщо ти не проти». Він погодився, і ми помолилися, поклавши руку на його ногу.

Наступного дня він сам вийшов на прогулянку, пройшов з нами великий шлях і навіть пішов займатися у тренажерний зал. Він сказав: «Моя нога більше не болить, я можу ходити». Для мене це був живий приклад того, що Бог чує молитви і відповідає, коли люди відкривають свої серця.

Як твоя родина сприймає те, що ти робиш, і як підтримує тебе в служінні?

Моя родина повністю підтримує мене. Дружина часто супроводжує мене до лікарні і проводить там арт-терапію: разом з пацієнтами малює картини та шеврони, допомагаючи хлопцям трохи відволіктися. Мій середній син грає на скрипці і навіть має свій костюм, схожий на форму молодого капелана, щоб допомагати у служінні. Він грає на скрипці, підтримуючи не лише пацієнтів, а й старшого брата. Крім того, він їде зі мною на риболовлю і допомагає хлопцям насаджувати червяка на гачок, щоб вони могли ловити рибу.

Які біблійні тексти особливо підтримують тебе у служінні?

Мене дуже підтримують слова про надію, особливо “Усім своїм серцем довірся Господеві, — і не покладайся на власний розум” (Прит.3:5). Це стало для мене основним життєвим принципом. Мені також подобається місце “…забуваючи те, що позаду, і прямуючи до того, що попереду” (Флп.3:13). Як каже апостол у своєму посланні, не варто зациклюватися на минулих помилках і промахах, потрібно завжди дивитися вперед, бо нас веде Той, Хто нас покликав.

Якщо б ти міг залишити лише одну фразу-побажання для українців сьогодні, якою б вона була?

Я б сказав, що справжня надія – це надія в Ісусі Христі. Він на сто відсотків надійний і може стати великою підтримкою для багатьох за часи випробувань. Сьогодні ми часто не маємо такої сталої надії, але Ісус Христос – Бог, який діє у всіх сферах життя. Він дає надію під час війни, у складних обставинах і проблемах щоденного життя. Він – той, хто підтримує і дарує силу рухатися вперед.

Про що ти мрієш як автор пісень, капелан і служитель, але ще не реалізував?

Я мрію завершити свій третій альбом, який має містити дев’ять пісень. Поки що готова лише одна, і ще вісім потрібно написати та записати. Я розумію, що для цього потрібні фінанси – приблизно тисяча доларів на одну пісню. Без фінансової підтримки реалізувати цей проєкт неможливо. Це моя мрія у музичній сфері.

Що стосується капеланства, я мрію, щоб це служіння розвивалося і мало багато команд у Тернополі. Хочу створити християнський реабілітаційний центр, де хлопці могли б отримувати професійну допомогу: фізичну, ментальну та духовну. Там могли б бути басейни, рибалка, масажі та інші можливості для відновлення, а також християни, які допомагатимуть у цьому процесі. Мета – щоб хлопці ставали здоровими, отримували підтримку та відчували турботу в усіх аспектах життя.

Прес-центр місії CITA.