CITA у Венесуелі: допомога людям у суцільній кризі

Міжнародна місія “Christ is the answer” (CITA) допомагає нужденним у Венесуелі, країні, яка після побудови соціалізму прийшла до повного соціально-економічного краху. 

Чому країна з найбільшими в світі запасами нафти, сприятливими  умовами для розвитку сільського господарства і туризму, наявністю корисних копалин, виходу до моря та при вигідному географічному розташуванні прийшла до такого стану? 

І як міжнародна місія CITA покращує життя венесуельців у суцільній кризі?

Венесуела сьогодні: люди недоїдають і хворіють без ліків

Офіційна мінімальна заробітна плата – менше 4 доларів. Залежно від посади зарплата може зрости до 40-50 доларів. І при додаткових бонусах від держави скласти в середньому – 100 доларів на місяць. Саме стільки  отримує у столиці Венесуели, Каракасі, дипломований вчитель середньої школи. 

В обігу країни офіційно діє долар як стабільна валюта. В країні гіперінфляція. Ще у 2018 році її рівень досяг 1 300 000% за рік.  

Реальний споживчий кошик на місяць на сім’ю становить близько 500 доларів.

Непрацездатні особи та пенсіонери від держави отримують 30 доларів на місяць, стільки ж складає розмір оплати комунальних послуг на місяць. Але якість таких послуг низька – часта нестача води, нестабільні електропостачання. 

700 доларів – вартість поховання або кремація в країні. Державна швидка допомога відсутня, замість неї викликають пожежників. 

“Продукти, медикаменти та інші товари є в наявності, але більшість людей не можуть собі дозволити нормально харчуватися, купити елементарні ліки, засоби гігієни, одяг та взуття. Усі соціальні сфери життя – освіта, медичне обслуговування, надання комунальних та держпослуг, перебувають у жалюгідному стані.

Хворіти небезпечно, ціни на ліки, аналізи, консультації лікарів багатьом не по кишені. Найпростіша хвороба може стати вироком”, – прокоментували Юлія та Генрі, сім’я служителів, які живуть у Венесуелі більше 10 років. 

Проконсультуватися в лікаря можна не менше ніж за 35 доларів. Вартість окулярів – від 20 доларів. Аналіз крові коштує 10-25 доларів, а УЗД – 35 доларів.  

Нестача їжі позначається на здоров’ї жителів країни. Згідно з опитуванням Bengoa-Enconvi 2017 року більшість респондентів (64,3%) сказали, що втратили вагу в 2017 році – в середньому 11,4 кг. Найбільше схудли найбідніші верстви населення.

Інші дані цього дослідження:

• Їжа стала гірше за якістю, а порції менше.
• Дев’ять з десяти венесуельців не можуть собі дозволити звичну їжу.
• 8,2 млн людей їдять двічі в день або рідше.
• У раціоні не вистачає продуктів, багатих на залізо, вітаміни та інші поживні речовини.
• В підсумку венесуельці стали харчуватися “їжею бідняків”. Юка – дешевий коренеплід – замінила картоплю. 

Чимало венесуельців споживають їжу, яку надають благодійні організації.

Після виборів президента у 2018 році та багатотисячних протестів та нейтралізації опозиції, за даними агентства ООН по роботі з біженцями, 7,7 мільйонів венесуельців залишили країну. 

За статистикою World Population Review на початок 2023 року, Венесуела займає перше місце в світі в рейтингу країн з найвищим рівнем злочинності. 

Як наслідок економічної кризи в країні у молодих людей Венесуели трапляються часті розлади психіки – депресія, панічні атаки, спроби самогубства, тривожні розлади. Населення втратило надію, не довіряє Церкві та практикує окультизм. 

“Іноземним місіонерам працювати тут дуже складно в плані документів, але в цілому є повна свобода проповіді Євангелія. Будь-де місцеві християни роблять все можливе, щоб допомагати нужденним, Церква є дуже активною”, – поділилася Юлія. 

Історичні передумови занепаду економіки Венесуели

За оцінками видання Energy Business Review, Венесуела має 300 мрлд. барелів нафти. Для порівняння: Саудівська Аравія – 270 млрд., Канада – 171 млрд., Росія – 80 млрд.

Розквіт попиту на венесуельську нафту зріс на початку 20 століття, коли в США зросла мода на автівки. Президент Венесуели Хуан Гомес в 1908 році роздав дозволи на видобуток нафти своїм близьким друзям, які продавали її іноземним компаніям. Таким чином, прибутки від національного багатства розподіляє між собою вузьке коло наближених, тобто від початку будується неінклюзивна система.

В 1920 році частка нафти в експорті Венесуели складала 2%, то в 1935 – вже 91%. 

Нафтова галузь почала висмоктувати з країни всі інвестиції і спеціалістів в той час, коли сільське господарство та промисловість залишались занедбаними. 

З’явилися еліти, які були відірвані від суспільства, а саме суспільство все більше і більше ненавиділо існуючий стан.  

На такому тлі сформувалась недовіра народу до правлячих еліт і до іноземних інвесторів, в основному з США. Пізніше саме через цей фактор накази про націоналізацію знайдуть широку підтримку у населення країни.   

За часи Другої світової війни Венесуела переживає черговий бум нафти. До 1945 року видобуток нафти у Венесуелі зріс на 60%. Але вже в середині 50-х потік нафтодоларів починає потроху всихати, адже в Саудівській Аравії та Іраку відкрили великі родовища нафти. 

Крім того, США вводить квоти на імпортну нафту, щоб підтримати вітчизняного виробника. У 80-х роках через зміни в світовій економіці ціни на нафту різко впали.

І вже в 90-х роках Венесуела занурюється в масштабну економічну кризу. 

Уряд тоді почав регулювати валютний обіг і ціни, що призвело до корупції і чорних ринків. 

Як правило, з приходом економічної кризи приходить і політична. 

В 1998 році на політичній арені з’являється популіст Уго Чавес, колишній бойовик, що захопився ідеями через праці Леніна, Маркса, Мао та інших комуністичних лідерів і максимально просував червону ідеологію.

Очоливши Венесуелу, соціаліст Уго Чавес мав надприбутки з нафтосировини, але разом з тим розтрачував економічний потенціал країни: збільшив соціальні виплати, роздавав бюджет, збільшив податки, націоналізував компанії тощо. Все це, як наслідок, призвело до економічного спаду. 

Засновник просвітницької ініціативи “Останній капіталіст” та політичний аналітик Валентин Краснопьоров до причин економічної кризи сьогодення в Венесуелі також відносить історичні та культурно-економічні передумови, які пояснюють популярність соціалістичних ідей в Латинській Америці загалом і Венесуелі, зокрема:

“Корінному населенню Латинської Америки, індіанцям, властиві були общинна суспільна форма господарювання і централізована державна влада. До прибуття іспанських конкістадорів місцеві племена перебували в первісному ладі із колективним користуванням землею, поділом здобичі між всіма членами суспільства. Найрозвиненіші державні утворення на цій територій мали централізоване управління. 

Наприклад, в імперії інків застосовувалась міта – обов’язкова безоплатна участь населення у будівництві доріг і споруд, роботі на шахті, випасі худоби і сільському господарстві. Крім того, держслужбовці забирали у ремісників та селян товари, які зберігалися на державних складах, а далі знову розподілялися між людьми. Таким чином, традиційне економічне господарювання і централістський характер державних утворень і вплинув на спосіб формування економічного мислення населення”.  

Допомога CITA в злиднях Венесуели

“Зі служінням місії “Христос є відповідь” (CITA) ми зв’язалися порівняно недавно, ми з чоловіком знайомі з директором місії Тарасом Сенем вже більше 20 років. 

Спочатку обговорювали можливість друку євангелізаційних календарів, але поки що виникли складнощі з типографією. Тому останні кілька місяців місія допомагає з харчуванням дітей із бідних районів – “барріо”.

Це халупи та будинки, збудовані стихійно на схилах гір, що оточують Каракас. Чужим і навіть поліції заходити туди небезпечно. Говорять, що ці райони менш євангелізовані, ніж джунглі Амазонки. Там живуть і працюють брати та сестри з нашої церкви. У себе вдома вони збирають та годують дітей, проводять дитячі служіння. У самій церкві є служіння християнських бойскаутів «Дослідники Царства», в якому дітки з барріо активно беруть участь. Місія CITA сплатила для деяких із них футболки. Також від місії ми отримали окуляри та обладнання для очної клініки, триває організація цього служіння. 

Робота з дітьми є дуже важливою, це нове покоління венесуельців. Вони не знають, як це жити поза соціалістичною системою цінностей, бачать багато злочинів, відчувають потребу у всьому. Дати їм життєві орієнтири та нагодувати мені видається першочерговим завданням”, – розповіла Юлія. 

“Я можу сказати, що грошова допомога, яку місія “Христос є відповідь” надсилає церковній громаді, неоціненна, особливо для дітей, більшість з яких живуть у дуже бідних районах, чиї сім’ї мають мізерні ресурси.

А відповідальні за різні євангелізаційні проекти з дітьми дуже вдячні за допомогу. Раніше за зібраннях їм не було що запропонувати дітям з їжі, а тепер вони можуть дати їм цукерки чи сік”, – поділився Генрі. 

За підтримки Місії місцеві служителі церкви у столиці Венесуели, Каракасі, можуть охопити близько 200 дітей різного віку з шести барріо. Допомога надходить з липня 2023 року.     

Місцеві служителі очікують подальшої співпраці з Місією, яка є актуальною через велику кризу в країні, та сподіваються побачити ще багато змінених життів. 

Джерела:

https://www.bbc.com/ukrainian/features-47108929

Прес-центр CITA.